Доповідь про використання методу проектів на уроках хімії

Мої учні будуть дізнаватися про нове не від мене;

вони будуть відкривати це нове самостійно. Моє

основне завдання - допомогти розкритися.

М. Песталоцці

Українська освіта XXI століття стоїть перед необхідністю кардиналь­них змін у структурі, змісті та технологіях навчання. Сучасний етап роз­витку суспільства в Україні висуває перед освітою нові завдання щодо її вдосконалення. Одним із завдань є формування особистості, виховання її наукового світосприйняття, творчих здібностей, що забезпечує її жит­тєву та соціальну компетентність. Це є запорукою формування високо­кваліфікованих працівників, які вміють працювати в умовах сучасного виробництва, знаходити вихід із різних складних ситуацій, передбачати можливі наслідки діяльності, диктує потребу впровадження в процес нових педагогічних технологій.

Виходячи з цих завдань важливим є формування особистості та її життєвої та соціальної компетентності. Розв'язання цієї проблеми мож­ливе шляхом розвитку експериментальних умінь, дослідної проектної діяльності учнів на уроках та в позаурочний час.

У сучасних умовах розвитку суспіль­ства складається нове уявлення про культуру, що пов'язане з феноменом проектної культури. Поряд із гумані­тарною і технічною, проектну куль­туру трактують як «третю культуру», що має інтегративну сутність. Про­ектна культура не зводиться до тра­диційної проектної діяльності в інже­нерній сфері, архітектурі, дизайні. На перший план виступає випереджаль­ний розвиток самої людини, форму­вання творчої особистості, яка проек­тує й організує своє життя і доцільно перетворює навколишній світ.

Метод проектів не є принципо­во новим у світовій педагогіці. Він виник ще в 20-ті роки XX сторіччя в США. Його називали також ме­тодом проблем, і пов'язувався він з ідеями гуманістичного напряму у філософії та освіті, які розроблені американським філософом і педагогом Дж. Дьюї, а також його учнем В.Х. Кілпатріком.

Ідеї проектного навчання виникли в Росії практично паралельно з роз­робками американських педагогів під керівництвом російського педа­гога С. Т. Шацького в 1905 р.

Пізніше, вже при радянській владі, ці ідеї стали досить широко впроваджу­ватися в школу, але недостатньо про­думано й послідовно, і постановою ЦК ВКП(б) у 1931 році метод проектів був засуджений, і відтоді в колишньо­му СРСР більше не робилося серйоз­них спроб відродити його в шкільній практиці. Разом з тим, у зарубіжній школі він активно і достатньо успіш­но розвивався. У США, Великої Бри­танії, Бельгії, Ізраїлі, Фінляндії, Ні­меччині, Італії, Бразилії, Нідерландах і багатьох інших країнах ідеї гуманіс­тичного підходу до освіти Дж. Дьюї, його метод проектів набули великої популярності внаслідок раціональ­ного поєднання теоретичних знань і їх практичного застосування для розв'язування конкретних проблем дійсності в спільній діяльності учнів. Все, що я пізнаю, я знаю, для чого це мені треба і де та як я можу ці знання застосувати - ось основна теза су­часного розуміння методу проектів, яка і приваблює багато освітніх сис­тем, що прагнуть знайти розумний баланс між академічними знаннями і прагматичними уміннями.

Найбільш поширене визначення ме­тоду проектів - «система навчання, за якої учні здобувають знання й умін­ня в процесі планування й виконання поступово ускладнюваних прак­тичних завдань - проектів».

Проект - сукупність певних дій, до­кументів, текстів для створення реаль­ного об'єкта, предмета, створення різ­ного роду теоретичного продукту. У основі методу проектів лежить роз­виток пізнавальних навичок учнів, умінь самостійно конструювати свої знання, умінь орієнтуватися в інфор­маційному просторі, розвиток кри­тичного мислення.

Використання методу «проектів» до­зволяє реалізувати особистісно-діяльнісний і особистісно орієнтований підходи до освіти школярів. Ці під­ходи базуються на застосуванні знань і вмінь, отриманих під час вивчення різних дисциплін на різних етапах навчання, інтегрувати їх у процесі роботи над проектом. Це забезпечує позитивну мотивацію і диференціа­цію у навчанні активізує самостійну творчу діяльність учнів під час вико­нання проекту.

Метод проекту створює умови, за яких учень може самостійно здобу­вати знання чи застосовувати одер­жані раніше, причому замість дій за зразком в основному виступають по­шукові й дослідницькі дії. Основний акцент робиться на творчий розви­ток особистості. Учень повинен не тільки засвоїти необхідні знання й уміння, а й навчитися шукати й знаходити об'єкти їх практичного застосування.

Мета творчих проектів - сприяти са­мостійному формуванню інтелекту­альних, спеціальних і загальнокуль­турних знань і вмінь учнів, сприяти розвиткові таких умінь, як ініціати­ва, співробітництво, навички роботи в колективі, логічне мислення, бачення проблем і прийняття рішень, одержан­ня і використання інформації, само­стійне навчання, планування, розви­ток комунікативних навичок. Метод проектів орієнтований на творчу самореалізацію особистості, що розви­вається у процесі навчання.

Психолого-педагогічні аспекти учнів­ської творчості, що виділяються най­більш яскраво під час застосування ме­тоду проектів, виявляються в більшому рівні комфортності під час підготовки підсумкової роботи, наступності на­вичок, що відпрацьовуються на базі засвоєних раніше знань, активного застосування покрокових стратегій (алгоритмів) творчості, можливості для учнів самостійно маніпулюва­ти часом, відведеним на підготов­ку проектів.

Тільки активні дослідницькі мето­ди і метод проектів перетворюють учня на суб'єкт педагогічного про­цесу. Обидва спрямовані на розви­ток творчих здібностей учня, обидва є методами пошуку. Так школа може наблизитися до розв'язання свого головного завдання - створення умов для розвитку вільних особистостей. Для цього важливо підкорити зміст навчання розв'язанню практичних проблем, що відповідають актуаль­ним силам і потенційним можливос­тям, підготовці та інтересам дитини. При цьому продукт проекту не є його метою; і він, і сам процес реалізації проекту - це засоби розвитку осо­бистості дитини.

Навчальні проекти - це дієвий засіб максимального наближення особистості до реального життя та залучен­ня її до розв'язання конкретних завдань у просторі міжособистісного та діалогового спілкування і співпраці. Працюючи над проектом у групі чи індивідуально, учень опиняється в середовищі, яке сприяє розвитку вмінь та навичок окреслення проблеми та визначення мети, збирання інформації, обговорення форми роботи та вироблення оптимальних шляхів її виконання та презентації.

Метод проектів завжди орієнтований на самостійну діяльність учнів - ін­дивідуальну, парну, групову, яку учні виконують протягом певного відріз­ка часу. Цей підхід органічно поєдну­ється з груповим (cooperative learning) підходом до навчання. Метод проек­тів завжди припускає розв'язуван­ня деякої проблеми, яка передбачає, з одного боку, використання різно­манітних методів, засобів навчання, а з іншої, інтегрування знань, умінь з різних галузей науки, техніки, тех­нології, творчих галузей. Результати виконаних проектів повинні бути, що називається, «відчутними», тобто кон­кретне розв'язання теоретичної про­блеми, конкретний результат практич­ної, готовий до впровадження.

Робота з проектами має відповідати наступним вимогам:

• Виконання має здійснюватися на визначеному обсязі теоретичних знань.
• Теми проектів розробляє викладач.
• Терміни виконання проектів за­лежать від змісту, мети та завдань.
• Творче завдання може бути пред­ставлене у вигляді розробки і виготовлення якого-небудь робочого зразка, демонстраційного наочного приладдя, макета експоната тощо.
• До завдання учень робить короткий опис пристрою, призначення, принципу дії, надає креслення, схеми, ескізи.

У тематиці проектних завдань необ­хідно враховувати індивідуальні особ­ливості пізнавальної діяльності учнів. Систему проектів потрібно будувати за принципом ускладнення.

Метод проектів змінює підхід до освіт­ньої діяльності:

• здібності дитини закладені природою, а школа має створити умови для їх розкриття;
• знання повинні служити для пристосування людини до навколишнього середовища і мати практичну спрямованість;
• головне - не кількісні характе­ристики знань, отриманих учня­ми в школі, а вміння використовувати їх у конкретній ситуації;
• важливо підкорити зміст навчання розв'язанню практичних проблем, що відповідають силам, підготовці та інтересам дитини;
• розв'язання  проблем вимагає поєднання розумової і фізичної праці, що має розвивальну і сус­пільну цінність.

Таким чином, набуті в процесі реалі­зації проекту знання, вміння та нави­чки не тільки набувають особливої міцності та свідомості, а й асоціатив­но пов'язані з отриманим задоволен­ням, що стає стимулом до нового по­шуку. Пошук, у свою чергу, викликає нові асоціації, нові проекти.

Етапи проектування

1.       Організаційно-установчий: тема, її обґрунтування, план роботи, робота з інформаційними джерелами.

2.       Конструкційний: активний пошук оптимальних рішень.

3.       Практичний: реалізація проекту, створення моделі.

4.       Презентаційний: оцінка й аналіз роботи.

Проектна діяльність останнім часом все ширше входить у навчальний про­цес. Але постають питання: Як правильно її організувати? Як спланувати все так, щоб не по­милитись, не відштовхнути, а, на­впаки, зацікавити учня, захопити його процесом навчання?

Саме цьому і вчить програма Intel® Навчання для майбутнього, у чому я переконалася на власному досвіді. Ця програма допоможе вчителям та учням освоїти нові технології та ви­користовувати їх в навчальній діяль­ності згідно з державними стандар­тами. Програма сприяє підготовці вчителя сучасного типу, вчить його не тільки користуватися комп'юте­ром, але й повною мірою використо­вувати його потенціал у навчально­му процесі, створюючи урок дійсно сучасним, інформаційно насиченим і цікавим для дітей.

Рік тому в нашому районі при загальноосвітній школі №2 міста Христинівки відбулося навчання за програ­мою Intel® Навчання для майбутньо­го. Цей тренінг відвідала і я. У процесі насичених занять та напруженої робо­ти ми вчилися застосовувати навички роботи на комп'ютері в корисних ці­лях. Нажаль, більшість наших колег (з виключенням учителів інформатики) під володінням комп'ю­тером, мають на увазі набір тексту та його друк для роботи на уроці. Рідко хто у своїй роботі застосовує можли­вості комп'ютера, арсенал програм, що входять до Microsoft Office.

Відмінною рисою всіх додатків Microsoft Office є їх вільне «взаємо­проникнення». Користувачами ПЕОМ найбільш часто використовується Microsoft Word. Це потужний про­фесійний текстовий редактор, який призначений для створення будь-якого тексту. Єдиним його недолі­ком, з точки зору хіміка, є відсутність конструктора хімічних формул, ана­логічного наявному там конструктору математичних формул. Але, комбіну­ючи автофігури з панелі малювання та текст, можна ввести будь-які хі­мічні формули.

За допомогою програми Microsoft PowerPoint можна створювати чудо­ві презентації, які знайдуть своє за­стосування на різних етапах вивчення теми: під час вивчення нового мате­ріалу, для узагальнення знань, для перевірки засвоєння знань учнями. Принцип роботи програми Power­Point нагадує роботу слайдоскопу. PowerPoint дозволяє створювати влас­ні тематичні слайди на екрані моніто­ру. І всі вони є не лише кольоровими, а й з різними текстами, малюнками, анімацією (вихід літер, блочне чи пор­ційне подання матеріалу, звукове оформлення тощо).

За допомогою програми Microsoft Publisher можна як мінімум створити власні веб-сайти з будь-якої теми. Та­кож можна вставити сторінку з роз­рахунками чи діаграмою, створені в Microsoft Excel, використовуючи Майстер діаграм. Однак Excel дозво­ляє працювати не тільки з числами. Дивно, але факт - тут наявні спе­ціальні функції, за допомогою яких можна обробляти й текст: знаходи­ти потрібні символи в тексті, вилу­чати їх, записувати у визначене міс­це тексту тощо.

За допомогою функцій дати і часу можна розв'язати практично будь-які задачі, пов'язані з урахуванням дати або часу. У розпорядженні користу­вачів знаходиться бібліотека статис­тичних функцій, за допомогою якої можна проводити статистичне мо­делювання.

Застосовувати всі ці можливості у сво­їй роботі вчить програма Intel® На­вчання для майбутнього. Ця технологія сприяє інтегруванню навчальних дисциплін, що вивчаються в школі, а також дає можливість учителю унаочнити навчаль­ний матеріал, сприяє формуванню в учнів знань та вмінь володіти основними дослідними методами, такими, як аналіз літератури, пошук джерел інформації, збирання й опрацювання даних, наукове пояс­нення отриманих результатів, висування гіпотез та методів їх доведення.

Розпочинати проектну діяльність слід із визначення й чіткого формулюван­ня ключового й тематичних питань. Вони допомагають розвитку в учнів навичок творчого й критичного мис­лення, розуміння основних концеп­цій теми. Саме тому ключове й те­матичне питання будуть основними під час розробки змісту та стратегій усього навчального проекту. Ключове та тематичні запитання навчального проекту відображають основну кон­цепцію навчальної теми; ведуть до серцевини, суті (сутності) навчаль­ного предмету; постають знову і зно­ву впродовж вивчення теми; підніма­ють нові важливі питання, пов'язані зі змістом вивченого; не мають оче­видної, «вірної» відповіді; сформу­льовані так, що провокують зацікав­леність учнів.

У чому полягає різниця між ключо­вим запитанням та тематичними за­питаннями?

Ключові запитання:

• широко охватні;
• здійснюють зв'язок між навчаль­ними предметами, між окремими темами уроків.

Тематичні запитання:

• пов'язані з конкретною темою, розділом програми чи уроку;
• підтримують, конкретизують, по­глиблюють та продовжують клю­чові;
• стосуються   реального  життя учнів, міста, країни.

Ключові та тематичні запитання спри­яють розвитку навичок мислення ви­сокого рівня: вимагають від школя­рів порівняння, аналізу, інтерпретації та оцінювання фактів та подій. Вони допомагають учителям сфокусувати увагу учнів на найважливіших темах всього шкільного курсу:

• Вони піднімають такі важливі питання, які зустрічаються в де­кількох навчальних предметах: математиці, хімії, фізиці, літера­турі, історії тощо.
• Вони спрямовані на висвітлення та вирішення головних проблем, концепцій, інтересів, питань татем, які потім будуть повторюва­тись і в інших уроках.

Також ключові запитання:

• Спонукають учнів до виявлення смислу під час вивчення подій і тем, які висвітлюються в курсі.
• Стимулюють розвиток уяви.
• Пов'язують предмет вивчення з їх власними ідеями і досвідом.
• Допомагають їм порівнювати, аналізувати, критично ставитись, шукати аналогії.
• Викликають цікавість, бо напи­сані зрозумілою учням мовою та відповідно до їх віку.
• Дозволяють учням самовиразитися.
• Примушують учнів досліджувати велику кількість можливих варі­антів, оскільки не існує однієї «вірної» відповіді.
• Спонукають до детального обго­ворення, дискусій та досліджень, що готує їх до подальшого пошу­ку істини.

Тематичні запитання з різних навчаль­них предметів, різних проектів мо­жуть поступово досліджувати і по­яснювати різні аспекти ключового питання.

Автори та адаптори курсу Intel® На­вчання для майбутнього дають такі поради зі створення ключових за­питань:

• Просто почніть вигадувати цікаві запитання... Не замислюйтесь над правильним їх формулюванням, це завжди можна виправити.
• Згадайте запитання, які стави­ли вам учні під час викладання цієї теми раніше, і зосередьтеся на тому, що вони вважають най­більш цікавим.
• Вирішіть для себе, що з того, що ви викладаєте учням, ви б хотіли, щоб вони усвідомили і згадували через п'ять років...
• Ви можете сформулювати запи­тання спочатку як твердження, а потім перетворити його на за­питання.
• Спочатку запишіть це питання «дорослою» мовою, а потім пере­робіть його «дитячою».
• Поставте самі собі створене клю­чове запитання вголос. Якщо після цього ви себе запитали «Ну і що з того?», то варто ще по­працювати над формулюванням ключового запитання.

Коли ви вже визначились із ключо­вим і тематичними питаннями, слід приступити до планування.

План На­вчального проекту має включати такі розділи:

1.       Автор Навчального проекту.

2.       Опис проекту.

3.       Назва проекту.

4.       Основні питання.

5.       Стислий опис.

6.       Навчальні предмети, з якими пов'язаний  ваш  Навчальний проект.

7.       Класи, яких стосується ваш На­вчальний проект.

8.       Державні освітні стандарти та навчальні програми.

9.       Навчальні цілі та очікувані ре­зультати навчання.

10.  Опис діяльності учнів.

11.  Приблизний час, необхідний для реалізації Навчального проекту.

12.  Вхідні знання та навички.

13.  Матеріали та ресурси.

14.  Додаткове приладдя та витратні матеріали.

15.  Ресурси Інтернету.

16.  Диференціація навчання.

17.  Оцінювання  знань та  вмінь учнів.

18.  Ключові слова.

Розглянемо приклад реалізації ви­щеописаного в процесі викладан­ня хімії.

Наприклад, проект «Хімія та еколо­гія». Ця тема привертає увагу всіх, вона переплітається з іншими наука­ми протягом усього шкільного курсу хімії. В 11 класі вона узагальнює всі і знання з хімії, які пов'язані з екологією. Для цього можна запропонувати учням поділитися на групи, і кожна група виконує за певний термін і свою частину роботи. Ключове питання цієї теми — системний підхід до екологізації біосфери.

Перша група — хіміко-екологічні проблеми атмосфери.

Друга група — хіміко-екологічні проблеми гідросфери.

Третя група — хіміко-екологічні про­блеми літосфери.

Отже, видно, що кожна з груп по­винна знайти й повторити не тільки відому інформацію, але й ту, про яку не говорив учитель. Нову інформацію шукають у бібліотеках, у мережах Інтернет тощо та пропонують про­ект, план якого складають під керів­ництвом учителя. Зрозуміло, що за­пропонована тема поєднує знання хімії, біології, екології, географії, ін­форматики тощо. Учительський про­ект пропонує переглянути додатко­во ряд питань та спланувати дії учнів. Наприклад, пропонується:

1. Оцінити стан екології на Христинів­щині.

2. Звернути увагу та опрацювати Закон «Про охорону навколиш­нього середовища» (1991) та За­кон «Про охорону атмосферного повітря» (1992), статті 16, 50, 66 Конституції України, де зверта­ється увага на екологічні питан­ня.

Забруд­нення	Причи­ни забруднення	Джере­ла забруднення	Шля­хи їх розв’язання
Гідросфе­ри
Літосфери
Атмосфе­ри

 

 

 

 

 

 

 

 

3.  У ході роботи результати офор­мити у вигляді таблиці «Пробле­ми екологізації біосфери»:

4.  Обговорити у групі твердження:

а) забруднення — результат госпо­дарської діяльності людини;

б) раціональне використання при­родних ресурсів є необхідним;

в) стан природи = стан здоров'я лю­дини;

г)  забруднювачі — «універсальні солдати»;

д)  я віддаю свій голос на захист при­роди (майбутнє можливе).

У ході роботи учні використовують комп'ютер як джерело знань, як по­тужний видавничий інструмент для повідомлення інших про хід своєї ро­боти (за допомогою Microsoft Publisher видаються публікації - міні-сліннівки, створюються буклети до проек­ту), а також для оформлення резуль­татів роботи кожної групи (створення презентацій та веб-сайтів).

Перш ніж починати роботу над про­ектом, учитель має чітко визначи­ти тему, сформулювати ключове та тематичні питання, тобто скласти план проекту.

Наступним етапом є розроблення критеріїв оцінювання кожного виду робіт: створення презентацій, публі­кацій, веб-сайтів. Учні мають знати, що все це не просто розміщення ін­формації, а кропітка робота, яка ви­магає ретельної обробки знайденого матеріалу, вичленовування головного з безлічі інформації, аналіз, синтез, дотримання логіки викладу інформа­ції, грамотного написання та оформ­лення, використання комп'ютерних технологій тощо.

Коли все це готово, можна приступа­ти до роботи з учнями. Головне — ко­жен має бути задіяним: кореспондент, фотограф, консультант, оператор на­бору, редактор тощо.

Використання новітніх технологій сприяє розвитку пізнавальних на­вичок учнів, умінь самостійно кон­струювати свої знання, умінь орієн­туватися в інформоційному просторі, розвитку критичного мислення.