ТЕМА УРОКУ: "Кислоти, їхній склад, назви, класифікація. Оксигеновмісні та безоксигенові кислоти"

 

МЕТА УРОКУ: Ознайомити учнів зі складом, формулами, назвами, класифікацією кислот. Розглянути фізичні властивості кислот, їх поширення у природі; розвивати пізнаваль­ний інтерес до вивчення теми.

ХІД УРОКУ

І           Організація класу.

Перевірка присутності і готовності учнів до уроку. Відповіді на запитання учнів.

ІІ         Мотивація уроку.

У нашому житті ми постійно зустрі­чаємося з кислотами. Яблуко кисле, бо в ньому є яблучна кислота, «вку­сила» кропива, бо в ній є мурашина кислота, дома печеться пиріг - не обійтись без оцтової кислоти, а як виїхати з дому на машині, якщо не­має акумулятора (сульфатна кислота входить до складу електроліту). Тому темою сьогоднішнього уроку будуть кислоти.

ІІІ        Повідомлення теми, мети уроку.

IV         Актуалізація знань.

Бесіда.

1. Що таке оксиди, які бувають оксиди?

2. Що утворюють оксиди з водою?

Завдання:

1). Вкажіть формули кислотних та основних окси­дів і назвіть їх:

SО₃, Аg₂O, Al₂O₃,. N₂O₅, Р₂О₅, СаО, SО₂, FеО, МgO.

2) Допишіть рівняння хімічних реакцій:

                   

V          Вивчення нового матеріалу.

1.  СКЛАД І НАЗВИ КИСЛОТ.

У всіх кислот є загальні властивості, які дозволяють об'єднати їх в один клас: це наявність рухливого атома Гідрогену, що визначає властивості кислот і додає їм кислого  смаку (звідси й назва класу). Символ елемента Гідрогену стоїть на першому місці у формулах кислот.

Кислоти - складні речови­ни, до складу яких входять атоми Гідрогену й кислотного залишку.

Робота по заповненню таблиці «Формули й назви кислот».

У формулах кислот можна виділити кислотний залишок, до його складу може входити атом чи група атомів. Валентність кислотного залишку й основність кислот визначається за числом атомів Гідрогену.

 

2.   КЛАСИФІКАЦІЯ КИСЛОТ.

1) Класифікація за атомами Оксигену:                                                  2) Класифікація за атомами Гідрогену:

                   

3.      ФІЗИЧНІ ВЛАСТИВОСТІ КИСЛОТ.

Гази - Н2S, НСl (переважно безоксигенові); рідини - НNО3, Н2SО4;

тверді - Н3РО4, НРО3, Н2SіO3, добре розчинні у воді, виняток - Н2SіO3.

Майже всі кислоти безбарвні; за сма­ком переважно кислі, солодкі й деякі зовсім без смаку, мають запах.

Дослід 1.Скляною паличкою наносять краплі концентрованої Н2SО4 на тканину, білий папір.

Дослід 2.У стакан з концентрованою Н2SО4 опускають дерев'яну скіпку.

Висновок: кислоти небезпечні - вони роз'їдають папір, деревину, тканини.

4. ПОШИРЕННЯ КИСЛОТ У ПРИРОДІ.

Кислоти широко поширені в природі. Приклади органічних кислот: оцтова, яблучна, щав­лева, лимонна, молочна кислота, що містяться у відповідних про­дуктах; мурашина кислота міститься у виділеннях мурах, у пекучих волосках кропиви, входить до складу отрути жалючих комах; з уроків анатомії відомо, що хлоридна кислота входить до складу шлункового соку; під час грози утворюється нітратна кис­лота, що поповнює запаси азоту в ґрунті.

Робота з підручником. Ознайомлення з поширенням кислот в природі

5.  ПРАВИЛА РОБОТИ З КИСЛОТАМИ.

Під час розве­дення кислот необхідно приливати кислоту у воду невеликими пор­ціями помішуючи, але не навпаки. Під час роз­ведення кислот виділяється велика кількість теплоти. Вода більш теплоємна, ніж кислота, тому якщо потроху вливати кислоту у воду, то вся теплота, що виділяється, устигає поглинутися водою, якщо ж робити навпаки, то теплота, що виділяється, не встигає поглину­тися кислотою, а йде на розігрів води, що додається. Вода скипає й вихлюпується назовні разом із крапельками кислоти. Це може привести до серйозного опіку.

Спочатку - вода, потім - кислота,

Бо трапитись може  велика біда.

Демонстрація.

1) Розведення сульфатної кислоти водою.

У склянку наливають воду. Вимірюють температуру. Потім порціями доливають сульфатну кислоту, помішуючи скляною паличкою. Ще раз вимірюють температуру.

2) Руйнування паперу сульфатною кислотою.

Розчином сульфатної кислоти за допомогою скляної палички пишуть чи малюють на папері. Лист обережно провівають над нагрівальним обладнанням. Поступово папір руйнується та напис чи малюнок стають видними.

Акцентується увагу учнів на правилах техніки безпеки під час чоботи з кислотами:

у разі потрапляння кислоти на шкіру негайно змити її проточною водою до зникнення відчуття печії, потім і промити розчином питної соди й звернутися до медпункту; під час потрапляння кислоти в очі треба промити їх водою та негайно звернутися до лікаря; працювати з кислотами необхідно в халаті.

Нас, кислот, запам'ятай:«аш» спочатку - так і знай,

 і як впі­знаєш, що це ми, руки й одяг бережи!

VI         Закріплення знань учнів.

Бесіда

1.    Які речовини називаються кислотами?

2.    Назвіть оксигеновмісні кислоти; безоксигенові кислоти.

3.    Назвіть одно-, дво- і триосновні кислоти.

4.    Під час взаємодії яких речовин одержують розчинні кислоти?

5.    Опишіть фізичні властивості кислот.

3)    Де в природі зустрічаються кислоти?

Хімічний диктант (одна форму­ла - 1 бал).

Хлоридна кислота – НСl;

Сульфатна кислота - Н2SО4;

Нітратна кислота - НNO3; 

Сульфідна кислота - Н2S; 

Метафосфатна кислота - НРО3;

Силікатна кислота – Н2SіО3; 

Фторидна кислота - НF; 

Іодидна кислота – НI; 

Ортофосфорна кислота - Н3РО4. 

Сульфітна кислота - Н2SО3;

Бромідна кислота – НBr; 

а)НС1, НВг, Н2S (основність - Н2S); 

б)Н2SО3, Н2S, НNO3 (оксигеновмісні - Н2S);

в)НРО3,  Н3РО4,  НNO3 (якісний склад - HNО3);  

г) НNO3,   Н2SО4,   Н2СО3 (основ­ність - НNОз);  д) НСl; Н2SО4,   Н2СО3 (слабка - Н2СО3).