ІННОВАЦІЙНА ОРГАНІЗАЦІЯ ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ ЩОДО ФОРМУВАННЯ ДУХОВНИХ ЦІННОСТЕЙ ДІТЕЙ ТА УЧНІВСЬКОЇ МОЛОДІ,
ЯК ШЛЯХ ПРОФІЛАКТИКИ НЕГАТИВНИХ АСПЕКТІВ У РОЗВИТКУ ОСОБИСТОСТІ
(З ДОСВІДУ РОБОТИ)

 

Опис виховної системи класу, що забезпечує створення максимально сприятливих умов для розвитку особистості дитини, враховує інтереси, здібності, потреби учнів, їх можливості і творчий потенціал.

 

Виховання учнів в сучасній школі здійснюється в контексті національної і загальнолюдської культури, охоплює весь навчально-виховний процес, ґрунтується на свободі вибору мети життєдіяльності та поєднує інтереси особистості, суспільства, держави і нації.[3]

Слід зауважити, що класному керівнику зараз доводиться нелегко. У складний період масштабних політичних та соціально-економічних перетворень в державі і суспільстві нам вкрай важко вести цілеспрямовану і ефективну виховну роботу з учнями. В епоху змін вчителям дуже важливо зайняти правильну громадянську і педагогічну позицію, вірно визначити цільові орієнтації у своєму житті і педагогічної діяльності, не помилитися у виборі принципів, напрямків, форм і способів власного буття і побудови життєдіяльності у шкільному та класному співтоваристві. Тому тільки системний підхід може стати ефективним засобом оновлення та підвищення результативності виховної діяльності класного керівника[2, c. 6]

Класне керівництво. Що це: обов'язок чи покликання? Робочий день класного керівника не нормований і не прог­нозований, праця повсякчасна, життя напружене і складне, як і саме виховання. Та, зумівши підкорити дитячі серця, він отримує невимовну радість і втіху; учні називають його «другою мамою», зі всіма радощами і болями приходять саме до нього. Саме таким і має бути класний керівник, особливо в наш час, коли розмито межу між поняттями добра і зла, мораль­ності і аморальності. [1, c. 3]

Зі своїм класом я почала працювати сім років тому. Діти в основному з благополучних сімей. У класі середня успішність. Є претенденти на одержання медалей, але є й учні, які вимагають додаткової уваги класного керівника та вчителів-предметників.

Провівши діагностику, що дозволяє визначити рівень вихованості учнів, я зробила висновок, що клас має середній рівень вихованості. Я, як класний керівник, постійно спостерігала за дітьми і розмовляла з ними на тему їх «самопочуття» в класному колективі. За результатами діагностики і бесід з учнями можна констатувати достатній рівень згуртованості дитячого колективу,  хоча існують мікрогрупи, кожна з яких об’єднує невелику кількість підлітків. Мною в класі завжди ведеться робота по залученню груп до активного життя колективу, підпорядкуванню мотивів їх об’єднання громадсько-корисним завданням, щоб зміст і форми колективної творчої діяльності допомагали кожному знайти своє місце в класному колективі.

У класі діють органи самоврядування, учні з усією відповідальністю ставляться до своїх «посад». Яскравого лідера в класі немає. Можна виділити двох дівчат, які зазвичай вибираються лідерами в залежності від обставин. Вони користуються авторитетом серед однокласників, відмінно навчаються, активні в громадській роботі, мають позитивний вплив на ровесників.

Абсолютно байдужих до справ класу і школи дітей немає. Кожен учень намагається в міру своїх можливостей надати допомогу товаришеві. Це свідчить про те, що необхідно продовжувати розвивати в дітях такі якості, як чуйність, милосердя і дружелюбність.

Підлітковий вік - складний відповідальний період становлення особистості, в якому формується соціальна спрямованість і моральна свідомість: моральні погляди, судження, оцінки. Уявлення про норми поведінки запозичені у дорослих. Шлях оволодіння ними відбувається через реальні стосунки, через оцінки їх діяльності дорослими. [3]

Виходячи з того, що дитина є суб'єктом виховного процесу, мені здається, слід докорінно змінити технологію виховного процесу на основі використання таких педагогічних технологій, які ставлять за мету не нав'язування правил і норм та примусове їх виконання, а створення умов для осмислення суті моральних правил і норм, їх доцільності, добровільного їх сприйняття, творчого застосування, набуття досвіду морально-ціннісного ставлення до навколишнього світу, до людей, до самого себе.

Нині особливо актуальним є фундаментальне методологічне положення видатного українського психолога Г.С.Костюка про те, що виховувати - означає проектувати поступове становлення якостей особистості і керувати здійсненням накреслених проектів. [4]

Своєрідність класної виховної системи багато в чому обумовлено індивідуальними та груповими особливостями учнів класу, в якому вона створюється. Тому мені, як класному керівникові, необхідно було побачити і зрозуміти специфічні риси класного співтовариства, визначити рівень розвитку кожного учня.

Перший рік я дуже уважно спостерігала за класом, намагалася проводити з ними більше часу на перервах, здійснювати екскурсії по історичним місцям (Шевченківські місця, м. Київ, м. Вінниця), виходити на природу, відзначати особливості їх взаємовідносин, бажання або небажання брати участь у спільних справах (родинне свято, українські вечорниці). Також проводилися різні анкети, що допомагають зрозуміти які взаємини в класі і визначити рівень розвитку колективу. У підсумку, аналізуючи взаємовідносини учнів між собою, ставлення їх до школи, навчання, я зрозуміла, що виникла необхідність приймати певні заходи по згуртуванню класного колективу, залученню дітей в суспільні справи класу і школи.

Я була впевнена, що набором виховних заходів багато чого не доб'єшся, потрібна виховна система класу, що забезпечує створення максимально сприятливих умов для розвитку особистості дитини, враховує інтереси, здібності, потреби учнів, їх можливості і творчий потенціал. Тому було вирішено створити виховну систему класу «Я і великий світ», в основі якої лежить формування здорового класного колективу.

При створенні власної виховної системи я керувалася загальноприйнятими нормами змісту роботи класного керівника, це такі як вивчення учнів у спільній роботі з шкільним психологом,  робота по створенню учнівського колективу, спільна робота з дитячими та молодіжними організаціями, органами учнівського самоврядування, робота з батьками, громадськістю, організація виховної діяльності, індивідуальна виховна робота з різними категоріями учнів та їх батьками, складання плану виховної роботи за напрямами дій.

Термін «виховна система» був запропонований російськими педагогами  А.Т. Куракіним і Л.І. Новіковою. В даний час даний педагогічний феномен вивчається великою групою фахівців, очолюваної В.А.Караковськм, Л. І. Новіковою, Н.Л.Селівановою, Є.І. Соколовою. Творці теоретичних основ виховної системи стверджують: «Помиляються ті педагоги, які, мо­делюючи, намагаються надмірно деталізувати модель. У ній мають бу­ти виділені компоненти і зв'язки». [7, c. 43]

Компоненти виховної системи російських педагогів я поклала в основу власної виховної системи класу:

1. Індивідуально-груповий, тобто співтова­риство (спільність) дітей і дорослих, які беруть участь у створенні, управлінні та розвитку виховної системи класу.

2.     Ціннісно-орієнтаційний - уче­ні називають його ціннісно-смисловим ядром системи, а от практики, недооцінюють його важливість. Через це педагогіч­на діяльність носить спонтанний характер і призводить до невтішних наслідків у процесі розвитку особистості учнів і форму­вання учнівського колективу.

3.     Функціонально-діяльнісний - компонент виконує роль головного системотвірного чинни­ка, котрий забезпечує упорядкованість і цілісність виховної системи, функціонування та розвиток її основних елементів і зв'язків.

4.     Просторо­во-тимчасовий - середовище, життєвий простір, у якому здійснюється спільна діяльність і спілкування членів класного співтовариства, розвиваються міжособистісні та ділові стосунки, фор­муються ціннісні орієнтації.

5.     Діагностико-аналітичний - важливість цього компонента зумовлена необхідністю достовірної, ретельно проаналізованої інформації про розвиток особистості дитини і формування класного колективу.

Основне призначен­ня виховної системи створеної в класі полягає у сприянні розвитку особистості кожно­го члена класної спільноти й у формуванні колективу, а метою є створення ефективної системи виховної діяльності класного керівника та моделювання виховної системи класу, спрямованої на розвиток і розкриття індивідуальності дитини, яка вміє жити в класному колективі і будувати зі своїми однокласниками відносини дружби і взаємодопомоги. [7, c. 44 - 45]

Про розвиток колективу можна судити за рівнем самоврядування. У класі впродовж семи років діють органи самоврядування. У класі окрім класного керівника є староста, замісник старости, батьки, «Організатори», «Трудівники», «Науковці», «Художники», «Спортсмени», члени учнівського комітету школи, відповідальні за ведення рапорту, за відвідування, за стан підручників. Всі охоче виконують обов'язки, закріплені за кожним.

Діти активно беруть участь у підготовці до свят, в підготовці класних годин і вечорів. Всі корисні справи староста фіксує в класному куточку у вигляді червоних клітинок навпроти прізвища кожного учня, за допомогою яких можна простежити, хто працює більш активно, хто частіше бере участь у класних справах, а хто – ні. В кінці кожного семестру визначаються переможці – їм вручаються грамоти з підписом класного керівника. Але все ж можна сказати, що рівень самоврядування в класі не достатньо високий. Учні з усією відповідальністю ставляться до своїх «посад», проте керують переважно за інструкцією класного керівника.

Особливу увагу при розробці виховної системи я приділяю родині, як середовищу початкового розвитку дитини, де закладається основа особистості.

Батьки не повинні залишитися осторонь процесу моделювання і функціонування виховної системи. Однією з традиційних форм роботи класного керівника з батька­ми є класні батьківські збори. Я ніколи не була прихильником таких зборів, коли класний керівник дає негативну характеристику учням перед усім батьківським загалом або читає нудну лекцію, у якій зву­чать прописні істини. Вирішувати якусь проблему окремого учня потрібно тільки індивідуально, щоб не принижувати ні батьків, ні дітей.

Як зробити так, щоб батьки не боялися приходити до школи, а йшли спокійно, навіть із задоволенням? Крім того, хотілося показа­ти батькам, що діти почувають себе досить комфортно, продемонструвати свої творчі здобутки, тим більше, що діти в цьому класі дуже артистичні, із задоволенням навчаються музики й танців, люблять виступати на сцені. І виникла ідея, яку із задово­ленням підтримали учні - провести родинне свято. Почалася підготовка: відбиралися художні номери, скла­далась програма, ріс банк ідей, вносилися пропозиції, придумували­ся конкурси, ігри. Переконана, що ніде так не розкриваються діти, як у спільній творчій справі. Скільки сміху було на репетиціях! Дівчатка співали, самі підбирали фонограми, вигадували костюми.

 Всі ми знаємо, якою проблемою є явка батьків на батьківські збори. Мета таких зборів, що проходять у неформальній обстановці, - привернути увагу бать­ків до школи, до власних дітей, згуртувати батьківський колектив на­вколо дитячих і шкільних проблем і таки підняти авторитет школи в очах батьків.

Я, як класний керівник, постійно підтримую контакт з батьками. Спільно з ними складається план виховної роботи, визначаються питання, які батьки хотіли б прослухати протягом навчального року. Періодично проводяться анкетування батьків з різних питань виховання та для того, щоб познайомиться з родиною та її інтересами. В кінці кожного навчального року разом з батьками та учнями проводиться аналіз роботи за рік, відзначаються позитивні моменти, виявляються кращі заходи з точки зору їхньої організації, виховного впливу на дітей, підвищення їх культурного рівня, розширення кругозору.

 Залучення батьків до громадської роботи в школі розширює їхній досвід виховної діяльності, змінюється їх ставлення до школи. Залучення в виховний процес сприяє розумінню того, що виховання дітей - це своєрідне мистецтво, яке вимагає терпіння, а також великого бажання його пізнати. Спільні справи та інтереси згуртовують дітей і батьків, допомагають знайти мову спілкування, позитивно впливають на формування особистості дитини. [6, c. 182]

Вся діяльність з побудови та розвитку виховної системи класу спрямовується на те, щоб учень протягом семи років зміг розвинути особистісні якості, відповідні сформованому педагогами, учнями, батьками образу випускника школи. В основі концепції даної виховної системи лежить ідея згуртування колективу, тому необхідно з року в рік відслідковувати рівень розвитку колективу.

 У процесі виховання людської особистості діє багато сил: по-перше сім'я; по-друге, особа педагога з усіма його духовними багатствами й цінностями; по-третє; по-четверте, сама особа вихованця; по-п'яте, духовне життя вихованця; по-шос­те, зовсім непередбачені особистості. Усе це має враховувати класний керівник, вивчати і відповідно ко­ригувати процес виховання. Сьогодні, коли вплив некерованої сфери на учнів школи виявляється сильнішим за організовані педагогом ви­ди діяльності, сутність роботи класного керівника не можна розгля­дати по-старому. У зв'язку зі зростанням джерел виховного впливу на школярів класний керівник постійно тримає в полі зору всю життєдіяльність вихованців, аналізує, оцінює потік інформації і спрямовує їхню діяль­ність у позитивне русло, будуючи відносини на принципах співпраці, проявляючи максимум довіри, поваги до особистості.[5, c. 147]

В кожному учневі я намагаюсь виховати, перш за все, силь­ну особистість з чітко вираженим «Я», щоб, маючи право вибору, він чинив так, як підказує йому совість, по спра­ведливості. Допомогти дитині знайти свій ключ до успіху, вказати їй шлях до самовдосконалення -  ось моє основне завдання як класного керівника.

За всі роки роботи з класом можна говорити про результативність побудованої виховної системи. Якщо на початок 5 класу рівень розвитку колективу межував з критичним, то в 11 класі в основному переважає допустимий рівень розвитку класного колективу. Основні результати роботи по даній системі:

1. Підвищився рівень вихованості класу
2. Певних успіхів вдалося досягти в справі згуртування колективу: діти підтримують дружні стосунки, з'явилося почуття колективізму
3. У класі розвивається самоврядування: учні серйозно ставляться до своїх доручень, спільно вирішують проблеми класу, організовують, проводять та беруть участь у різних класних і загальношкільних заходах.
4. З'явилися традиції в класі.

Година спілкування - не урок. Але їй визна­чають місце в учбовому розкладі, щоб зробити обов'язковою щотижневу зустріч класного керівника зі своїм класом. Навіщо? З'ясовувати проблеми, що накопичилися за тиждень? Сварити порушників шкільної дисципліни? Я гадаю, що це той самий чудовий час спілкування педагога з дітьми, коли можна говорити про найцікавіше або найважливіше, той самий час, коли кожна зустріч стає довгожданою. І чим різноманітніші види діяльності, до яких залучає класний керівник своїх вихованців, тим цікавіше життя в дитячому колективі, тим активніше йде розвиток учнів.[1, c. 4]

 

Список використаної літератури:

 

1. Година спілкування. 9 клас / У поряд. М. О. Володар­ська. — X.: Видавництво «Ранок», 2009.— (Клас­ний керівник).)

 2. Довідник класного керівника в запитаннях і відповідях — X.: Видавництво «Ранок», 2010.

3.  Національна програма виховання http://www.mon.gov.ua/images/gr/obg/ 2007/29_08.doc )

4. Положення  психолога Г. С. Костюка «Виховувати - означає проектувати поступове становлення якостей особистості і керувати здійсненням накреслених проектів» http://schoolnovo2.klasna.com/uploads/editor/2082 93170/ sitepage_95/ files/nacion_prograv_vihovan )

5. Сто порад учителеві В. Сухомлинський.. — К., 1986. — С. 147—148.

6. «Теорія і методика виховання» Навчальний посібник В.Л.Омеляненко, А.І.Кузьмінський , 2008

7. Школа класного керівника. Робота з класом. виховна система класу / Н.Шундра,  вчитель  спеціалізованої школи №5 м. Монастирище, Черкаська область / - К.: Видавничий дім «Шкільний світ», 2005.– (Сільська школа. Бібліотека)