Вівторок, 19.03.2024, 07:41
Вітаю Вас Гість | RSS

Сайт учителя хімії Видай Олени Василівни

Меню сайту
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Стаття "По Шевченківських місцях"

Стаття в місцеву газету "По Шевченківських місцях"

«У тім краю земля до неба горнеться,

а в росах світяться Тарасові сліди

В Шевченкове, і в Будище, і в Моринці

врочисто, мов до храму увійди...»

А. Савченко.

Одного чудового осінньою дня ми поїхали на батьківщину видатного сина українського народу – Тараса Григоровича Шевченка.  Першим на нашому шляху було село Шевченкове, колишня Кирилівка, де малий Тарас провів своє дитинство. Це одне із сіл, яке входить до Національного заповідника Черкащини «Батьківщина Тараса Шевченка».

Побувавши в музеї, ми немов перенеслися в ХІХ століття, де все нагадувало про життя і побут селян  того часу. З цікавістю розглядали макет скромної, але чистої оселі Тарасових батьків, криницю, розлогі кущі калини, тендітні вишні, яблуневий сад. Навіть важко було собі уявити, що по цих стежках, майже 200 років тому ходив Тарас Григорович Шевченко – легенда української культури.

Недалеко від батьківського повір’я ми знайшли дякову хату, де Тарасик тяжко працював, щоб здобути бодай якісь знання. Ця хатина справжня, бо дуже стара і знаходиться під скляним ковпаком, як музейна реліквія.

У 9 років Тарас втратив свою сорокарічну матір Катерину, яка померла від сухот і залишила на батька п’ятьох маленьких діточок. Її могила знаходиться в саду біля хати. Ми теж там побували і низько вклонились цій добрій, працьовитій і чесній людині. А могила батька не збереглася, лише залишився у музеї камінь з написом: „Здесь похоронен раб божий Георгий ”

Нашу увагу привернули скульптури: перша – на батьківському подвір’ї, де Тарасик вирушає „в люди” з клуночком за плечима, друга – на виїзді з села, де хлопчик постає перед нами, як пастушок з ягням.

Наступним у нашій екскурсії було село Будище, куди чотирнадцятилітнього Тараса забрав пан Енгельгард козачком „носити волу школярам”. Ми йшли по довгій і широкій алеї до панського будинку і ще здалеку побачили велетенський, крислатий дуб.

В дуплі цього дерева була схованка для перших віршів і малюнків майбутнього митця. Дубові вже понад 600 років. Він такий великий, що навколо нього могли стати всі учні нашого класу, взявшись за руки.

Останнім в нашій подорожі було мальовниче село Моринці, яке розкинулось по широких долинах і високих пагорбах. Тут, 9 березня  1814 року, в сім’ї кріпаків народився Тарас Григорович Шевченко. В цьому селі живуть дуже привітні і добрі люди, які з радістю гостинно прийняли нас з великим захопленням ми слухали цікаві розповіді про дідуся і бабусю Тарасика, про юність його матері, її заручини, перші роки подружнього життя з красенем Григорієм.

Ми побачили макети хат, де знаходились речі родини Бойків та Шевченків. Нам дуже сподобалась Тарасова колисочка, в якій він безтурботно засинав під лагідний мамин спів. Все навколо нагадувало про ті далекі часи: і хати під соломою, і плетені паркани, і вишиті домоткані рушники та сорочки, і „садок вишневий коло хати”.

Вдивляючись у прекрасні краєвиди Моринців, вдихаючи пахощі духмяних яблунь, ми розуміли, що стоїмо на святій землі, „яку сходив Тарас своїми босими ногами”.

Від'їжджаючи  з цих благословенних місць, ми були вдячні долі, що вона подарувала нам таку незабутню і фантастичну подорож до колиски української культури — батьківщини найталановитішого сина українською народу – Тараса Григоровича Шевченка.

Вхід на сайт
Пошук
Календар
«  Березень 2024  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031
Архів записів